Життєві істини прості

       

                                 Чи так багато  для людини треба,

                            Щоби могла щасливою назватись?

                            Здорові рідні…Чисте  мирне небо…

                            Дитячий сміх… І хтось чекає в хаті…

                            Бо ж істини життя такі прості.

                            Та вчасно ми цього не розумієм.

                            Багато помиляємось усі,

                            І виправити  не завжди умієм .                           

                            А  хто суддя ? Судим себе  самі.

                             (Хоча про це й не любим  говорити)

                             Не виправити пОмилки усі,.

                             Буває пізно  щось   часОм змінити.

                             Чи пізно  повернутися туди,

                             Звідкіль колись піти  самі схотіли .

                             В житті, як проти течії води, 

                             Буває правосуддя є безсиле.

                             За все в житті доводиться платить.

                              Буває, що ціна висока дуже.

                              Щоби душі не довелось боліть,

                              До болю інших  ти не будь байдужим.