Батьківська хата
враз опустіла.
Сумно
у ній, хоч і сонечко світить
Жде-
вигляда, коли з’їдуться діти.
Чи повернуться,
чи жити тут будуть?
Чи
погостюють і знову забудуть?-
Хата
невесело думу гадає,
Гостей
з далеких доріг виглядає.
Вікнами
світить в зоряне небо,
Кличе
дітей та онуків до себе.
Навіть
калиновий кущ в білім цвіті
Ніби
говорить:- Вертайтеся , діти.
Не
забувайте свою рідну хату,
Де
материнка пахне і м’ята,
Де
на обрусі хліб з рушниками,
Де колискову
співала вам мама.
Радо
зустрінуть вас в будь-яку пору
Батьківська
хата і квіти у дворі,
Тепло
огорнуть затишним спокоєм
Залишать в серці вам давні спогади.
Немає коментарів:
Дописати коментар