Емоції

Емоції…Вони в душі живуть

Глибоко десь у кожної людини.

Всі почуття з сердець людських ідуть

У час сумний, чи в радісну годину.

Їх неможливо часом описать,

Не кожному уміння це дається,

Бо справжнє диво- ніжність, туга, плач,

Та невідомо в кого що  на серці.

Бувають кольоровими вони:

Любов і ласка, теплота душевна-

Веселки розквітають кольори

У серці-  та людина всім приємна.

А ще є чорно-білі, чи руді

Емоції. Ці також унікальні:

Незрозумілі почуття тоді,

Буває з ними тяжко і печально.

У світі боротьби добра і зла

Межі, на жаль, нема між кольорами…

Усім нам Милосердя і Тепла,

Й Високі Почуття  хай будуть з нами.

                           

                           Земля осипалася цвітом,

                           Немов убралася в намисто.

                           Голосить диво Ангел світу,

                           А для Марії- благу  звістку.

                           В покорі втішилася Діва,

                           Слухняно звістку цю прийняла,

                           І в знак подяки шанобливо

                           Всевишньому молитву склала.

                           Заграло небо ясним світлом,

                           Добро і радість всім віщує.

                           Слова священної молитви

                           Нехай же кожен  з нас  почує.

Я сьогодні прийшла без віршів,

Просто так, щоби друзів зустріти,

Щоб розмова була до душі,

Щоб із ними разом порадіти.

Я не просто прийшла без віршів,

Завітала сюди на годину…

Може і до своєї душі

Запрошу я когось на гостину.

-Хто захоче, будь ласка, ідіть.

І мені часом треба поради,

Навпіл радість мою розділіть,

Чи підтримайте словом розради.

Я усіх вас  гостинно прийму

І  в душі для всіх місце знайдеться.

Мої друзі- як мої вірші,

Що мені надиктовані серцем.

А ви писали вірші уночі,

Коли на небі світять ясні зорі?

І місяць, наче витканий з парчі,

Пливе по небу, як човен по морі?

Коли раптово падають зірки ,

Униз летять затихлими  птахами,

У хмарах пробиваючи дірки ,

Вкривають землю росами-сльозами…

У час такий і пишуться вірші,

Бо мрія десь між зорями витає,

Із світлою надією в душі

Так легко слово на листок лягає.

Натхнення йде від неба вищих сил,

Як найдорожчий для душі дарунок,

П’ю спрагло  від зірок  напій хмільний,

У серці  не змовкають срібні струни.

-Та чи комусь потрібні ці вірші?-

Похмурий скептик може запитати.

-Поезія потрібна для душі,

Життя щоденну прозу звеселяти.

Маленький дощик за вікном-

Лінивий, нехолодний, сірий.

У шибу стукає давно,

Мов подорожній запізнілий

У хату просить , на нічліг

Його погрітися впустити,

На долю скаржиться і зміг

Так  цілу ніч себе жаліти.

А от- сильніший дощ полив:

Рішучий, впертий, безперервний.

До блиску все навкруг помив-

Його старання недаремні.

За ним – вже злива, а не дощ,

Могутня, грізна і всесильна!

Це парадокс, чи ні?.. Та що ж-

На дощ подібна і людина…

Одна на долю нарікає

І просить жалю й допомоги,

А друга –людям помагає,

Руйнує всі перестороги

Її усмішка й доброта…

Людина –злива-непроста!

Вона усе в житті стерпіла,

Загартувалась і зміцніла,

Вона від труднощів не плаче.

Їй жодні не страшні невдачі,

Бо з гідністю їх подолає.

На справи інших надихає…

Що ж, безсумнівно, краще злива,

Аніж людина несмілива.

Весна настає у Львові

Перший весни  світанок-

Дощ холодний ранковий-

Зима ще не відступає,

Хоче вернутись  знову.

В сірім тумані місто,

Мов корабель у морі.

Дощ, як дрібне намисто,

Вулиці- в парасолях.

Березень вередливий ,

Днів метушня весняна,

Вежа…. Ратуша… Ринок…

Місто в сірім тумані…

Ніби застиг у часі

Дощ  холодний ранковий,

Краплини танцюють у вальсі-

Весна  настає у Львові.

Яскраві в щастя кольори

Яскраві в щастя кольори.

Життя у щасті- вічне свято,

Здається, шле нам хтось згори,

І проявів його -багато.

І любить щастя тишину.

І квітів аромати любить.

І навіть присмак полину

Нікому  щастя не загубить.

Воно у кожного своє:

В усмішці, чи у добрім слові,

В сім’ї, у рідних, в друзях є,

У милосерді, чи любові.

В здоров’ї щастя є комусь,

Комусь- в пошані, чи у славі…

І  любить  щастя тишину.

А  кольори його- яскраві.