субота, 19 листопада 2016 р.

Недалеко від весни ...


                           Мов маленька мить,  життя минає.
                           Незбагненні всі його стежини.
                           Мрієш щось, плануєш, чи чекаєш-
                           Враз дорога зверне у долину.
                           А в долині, сонцем щедро гріті,
                           Дивовижні квіти розквітають.
                           Недалеко від весни до літа-
                           Надзвичайно швидко дні минають.
                           В вирій відлітають понад вечір,
                           Журавлями в синяві курличуть,
                           Вязку  літ закинувши на плечі,
                           Злотокосу осінь в гості кличуть.
                           До зими від неї-зовсім мало,
                           Всього кроків два переступити.
                           Сивиною паморозь упала…                  
                           Час, на жаль, не можна зупинити.


Немає коментарів:

Дописати коментар