неділя, 7 жовтня 2018 р.


А осінь так на жінку схожа!
В очах у неї- неба просинь.
І лагідна така, й пригожа,
Тепла у її серці досить.
Уста, як грона калинові
І горобинове намисто,
А коси, мов трава, шовкові
На сонці сяють золотисто.
Задумана вона й вродлива,
Сумна й весела  одночасно,
То , по -дитячому,  грайлива ,
А то- любов дарує  рясно.
Чарує  осінь і  зігріє,
До себе усмішкою манить.
Часом  дрібним дошем полиє,
Туманом сивим задурманить.
Закохана вона й щаслива
Із  Вереснем жартує радо,
Кружляє в легкім вальсі з Жовтнем,
У парі ходить з Листопадом.
Для кожного дарунки має
Красуня, зріла жінка –Осінь.
Собі- лиш сонечка благає.
У Долі  небагато просить.


Немає коментарів:

Дописати коментар