середа, 1 серпня 2018 р.

День у нас з тобою відібрало.
Парасолю чорну ніч розкрила,
Тихо-тихо на будинки впала.
І чарівні польові квітки
Від людей свою красу сховали,
Загорнули ніжні пелюстки,
мов малята, спати полягали.
Зрідка десь листочки шелестять,
Місяць дивні перли розсипає,
Зорі діамантами блистять
І ,здається, казка наступає.
Ніч з собою загадку несе
 Під її величним покривалом
В спокої дрімає тихо  все,
Ну а  ми чарівних снів чекаєм.
У яких лиш тільки я і ти
Над землею птахами літаєм…
Помандруєм в зоряні світи…
Може ми любов наздоганяєм?
Може…Але не наздоженем.
Небо ясним променем палає…
Знову встає сонце новим днем,
Нам солодкі спогади лишає...
                           



Немає коментарів:

Дописати коментар