субота, 28 липня 2018 р.


Милуватися древнім містом,
Наодинці бродити Львовом
Під мелодію урочисту
Так люблю у пору чудову.
Коли вечір , як колискова,
Сяє зорями в небі чистім-
У довершеності казковій
Віднаходити  дивовижне.
Он  Діана, що два століття
До Нептуна мандрує в гості,
Ще Адоніс… І Амфітріта…
Та зійтися усім непросто.
Вир фонтанів злітає вгору
У краплин кольоровім танці,
Загадково сміються зорі,
Одягнувши злоті сап'янці.
Поміж фресок старих на стінах
Скрізь історія заховалась,
В них- одвічна титанів сила,
Їм Свобода завжди всміхалась.
Біля Ратуші на сторожі
Леви-велетні завмирають.
Усміхаються перехожі,
Звуки дзвонів у вись злітають.
Час минає тут непомітно,
В місті-красені  сивочолім.
Так чудово в пору вечірню
Наодинці бродити Львовом.



Немає коментарів:

Дописати коментар