субота, 21 липня 2018 р.

Візит в дитинство...


Минаю завісу туману  у лузі,
 І річку, і  ліс,  і село  по сусідству,
Де й досі живуть мої рідні і друзі.
Під грушу сховалась  старенька хатина,
Укрились травою стежини знайомі...
А пам’ять  листає  дитинства картини,
Неначе сторінки  в старому альбомі.
І очі знайомі вбирають місця,
Де ноги я босі малою збивала.
Вінок із ромашок був так до лиця! -
Тут з подругами я його виплітала.
Он там ми збирались частенько разом
Увечері дружно і хлопці , й дівчата.
І  пісня лилась чарівна над селом-
Бо ж рід український:  всі вміють співати!
Як шкода, що все скороплинно пройшло…
Тих днів не вернути  і час не спинити…
Я знову    в думках повертаюсь в село,
Щоб душу бальзамом дитинства омити.
До болю близьке все… І дуже далеке…
Тут серця частину завжди залишаю,
Коли повертаюсь, неначе лелека,
В свій берег дитинства з далекого краю.

Немає коментарів:

Дописати коментар