неділя, 4 березня 2018 р.


                              Час До і Після…Дні мов зупинились.
                              Лиш сірий морок  у душі й навколо.
                              Та, як годиться, не впадаю в відчай.
                               А за вікном… Як звично- дощ надворі.
                               Холодний, сірий, вже й сніжити стало,
                               Краплини на морозі замерзають.
                               Ну що ж, і цього разу знов не впала.
                               І це випробування не зламало.
                               БулО, що бУло. Нічого змінити.
                               До пристані вперед дні поспішають.
                               І долю свою нІчого судити,
                               Бо ж пані гонорова- всі це знають.
                               Ловлюсь на думці, що радію дню
                               Й дощу ( хоча й сніжити раптом  стало).
                               Дорогу ще не перейшла свою
                               Й не все у своїх  віршах  ще сказала.
                               Іще вперед, крізь клопоти життя!
                               Якою б далі не була дорога.
                               Назад немає часу вороття.
                               Надія знов на себе і на Бога.

Немає коментарів:

Дописати коментар