субота, 22 жовтня 2016 р.

Листопад заглядує у двері


                               Дощить… Ну, ще б! Надворі, звісно,осінь!
                               Вже Листопад  заглядує у двері ,
                               Несміливо чекає, що запросять
                               Його , нарешті,   в гості до оселі.
                               Ще часом падолист кружляє в  танці,
                               Неначе знак, що все в житті минає.
                               І ,одягнувши золоті сап’янці,
                               Поволі Жовтень місце уступає.
                               Іде наступний,  вітром завиває,
                               Вночі лякає сивим морозцем,
                               Довкола сірі фарби розкидає.
                               Між них гуляє мокрий сніг з дощем.
                               Земля і небо у одному тоні.
                               У спогад канув золотий розмай.
                               Стоїть самотньо  Осінь на пероні,
                               Чекає поїзд у далекий край.

Немає коментарів:

Дописати коментар