субота, 15 жовтня 2016 р.

Моїм друзям







Як скоро час минає, як летять
за днями дні  і за роками роки…
Багато днів минуло відтоді,
Як розійшлися ми  у світ широкий.
Хтось –вчитися, служити,  працювать-
Були усі не так уже й далеко…
Та  полетіли з рідних  теплих хат,
Як восени в далекий край лелеки.
Куди б не слалися мої шляхи,
Як би життя уперто не кидало, 
Щоразу в думці згадувала  тих,
Із ким в дитинстві разом виростала…
Із ким – до лісу, в поле, на ставки…
З ким на перерві пиріжки ділили,
І з ким, коли вже трохи підросли,
Увечері на танці в клуб ходили…
З ким вільний час проводили разом,
Придумували щось, бешкетували,
Ділились мріями, думками, а часом
В клопотах всі разом допомагали.
З ким радість вдвоє більшою стає,
А сум, розділений навпіл,зникає,
Хто любить і приймає все, як є
І таємниці всі про тебе знає…
По різному водила доля нас.
Розставило життя всіх по заслузі…
Та поряд, як багато літ назад,
Залишились мої з дитинства друзі .
Найкращі друзі-рідні, дорогі,
Мелодію душі моєї знають.
І , навіть, як забуду я її -
вони мені тихенько нагадають.
Я вдячна Вам, що Ви у мене є.
Що радість , біль готові розділити.
Ціню я Вашу дружбу над усе,
Я вірю в Вас й завжди буду любити.


Немає коментарів:

Дописати коментар